Welcome to Hell! На справді ж, звісно, - ... to Kyiv
Welcome to Hell! На справді ж, звісно, - ... to Kyiv
На картинках з'являється «мо-оє улю-ю блене мі-істо». Яке, за ствердженням відомого композитора просто неможливо не любити.
Як не дивно, відвідавши «Wеlсоmе...», вкотре у цьому переконуєшся, хоча герої знімків - запалені пострадянські пацанята, безсоромні вуличні повії та бродяги без усякого відчуття внутрішньої гідності...Стовпи ремонтної пилюки підіймаються над Майданом Не. Палає, як підбитий «мессер», кокакольний намет. Руйнуються будинки. Труби випускають їдкий дим. У підземних переходах танцюють щосили, як на вечірці у Люцифера. Ну, чим не Неll?
Між тим, стародавні мудреці примітили: що у пеклі явно буде веселіше, аніж в раю, оскільки там зберуться ліпші люди. Французький байкар Лафонтен додавав: рано чи пізно, але грішники звикнуться зі своєю долею і відчують себе, як риба у воді...
Київ гарний не завдяки приторним оазам міжнародного туризму (хоча і це - риса у картині), але хижій (на межі екстремума) апокаліптичній красі, контрастам і гротескам, розкутості, чарівності Євразії, парадоксам та сумішам. Автор, Олександр Ляпін (чи не про нього сказав поет: «То журналіст, а то артист, то мандрівник, то Ляпін), з гордістю пише у своєму «сv»: прожив усе життя у Києві...Але він все ж таки впевнений, що цьому місту до Європи завжди буде, ой, далеченько, хоча ця обставина і не може бути сприйнятою як така, що «порочить». Просто як родима пляма, без необхідності хірургічного втручання. Ось такі ми, скіфи-сармати, азіати-киянці. Просимо, welcome, любити та поважати.
Придивившись, з'ясовуємо, що Страшний суд відстрочується. Поки що. Бо автор, нарочито, як у пароксизмі передбачення, згущує фарби. Коллажує (відчого, наприклад, дзвіниця Святої Софії, застрибує на середину прилеглої площі, знаходячи свою спорідненість із пізанською «занепалою».) Хапає за виворіт гримучий анекдот та розтерзаний фрагмент. І дражнить інословною двозначністю (усі коментарі до фотографій написано англійською), але рідко помиляється по суті. Бо ключове слово тут, всупереч своєму: LOVE. «Наше місто - місто великого та небезпечного кохання». «У нашому місті жінки люблять дітей». «Любов, цигарки, пиво, джаз». «Найкращі повії розцілують та приголублять ваше тіло». Що, неправда?
Звідси висновок: ALL YOU NEED IS... KYIV!
Олег Сидор-Гібелінда
