Алкоголь та фальсифікація історії ефективніші за літаки чи ракети Нещодавно німецька газета ”Франкфуртер Рундшау” назвала передвиборну кампанію в Україні ”політичною війною в багнюці”. Між Китаєм і США загострюється економічна війна. Триває вона в Іраку й Афганістані. Щодня гинуть люди. За президентства Кучми, Кравчука та Ющенка українців стало менше на 6 млн без жодної війни. Що ж це таке — війна?
Алкогольний і тютюновий геноцид
За тлумачним словником це ”рішучі дії, спрямовані на зміну поведінки противника в потрібному напрямку, а також захист власної поведінки від зовнішнього втручання”. Людство знає величезне різноманіття ведення бойових дій. Проте їх можна звести до семи основних видів. Кожен наступний на один-два порядки ефективніший за попередній. Перший — технологічно-силова війна, найпримітивніший спосіб зміни поведінки. Досягається за допомогою кам’яних сокир, мечів, списів, вогнепальної зброї, літаків, ракет, лазерів, радіоелектронних засобів тощо. Спосіб доволі дорогий і ризикований. Наприклад, США завоювали Ірак, а тепер не знають, як із нього вийти. Те ж саме з Росією в Чечні. Економічна війна значно ефективніша й водночас безпечніша. Це всілякі економічні санкції, ”чесна приватизація”, ”безкорисна економічна допомога”, пограбування через підкуп державного апарату. Згідно з оцінкою ділового журналу ”Мысль”, на дешевому розпродажу України Кучма ”заробив” $1,5 млрд. Раніше це назвали б ”економічним злочином в особливо великих розмірах”, що передбачало смертну кару. Прихований геноцид — це зброя третього рівня ефективності. Йдеться про руйнування генофонду шляхом масованого просування алкоголю, тютюну, наркотиків. А ще штучні харчові добавки, генетично модифіковані продукти, сумнівні фармацевтичні препарати. Додайте підрив традиційної культури харчування — ”Макдональдзи” тощо. Сила такої зброї криється в її непомітності та дешевизні. Більш за те — на тютюновому, алкогольному, фармацевтичному й наркотичному геноциді заробляють величезні гроші. Держава бездіяльна, бо є у цій війні бізнес-партнером.
Організаційна війна починається з насаджування супротивникові ворожих для нього структур. Усілякі ”благодійні фонди розвитку науки та освіти” — це зазвичай технологічне шпигунство й викачування мізків. На складнішому рівні — нав’язування країні дефективної системи управління. Наприклад, з погляду науки менеджменту й здорового глузду, наша нинішня політична система є абсурдом. Це очевидно кожному, хто знає, що таке ділова структура. Ця ”незалежна держава” не має сформульованої конституційної мети. Начальство — від президента до сільського голови — не несе персональної відповідальності за плоди свого керівництва. Їхня зарплата не залежить від досягнутих результатів. Контролюючі органи є кишеньковими, бо не обираються громадою, а призначаються тими, кого вони повинні контролювати.
Інформаційна війна — це масоване просування іншою країною вигідної інформації та замовчування невигідної. Брехливе пояснення поточних подій.
У результаті народ втрачає уявлення, що навколо нього відбувається, перетворюється на зомбі. Ефективність цього виду зброї ілюструє дивовижний факт добровільного ядерного роззброєння України. Інший приклад — масова істерія навколо Чорнобильської катастрофи. Як тепер виявилося, понад 90% постраждалих померло не від радіації, а від штучно створеної радіофобії, примусового переселення з рідної землі та руйнування сільських громад. Насправді ж дещо підвищений радіаційний фон є навіть корисним для здоров’я, оскільки підстьобує природний імунітет. Хронологічна війна ще ефективніша. Це перекручення історії, руйнування колективної пам’яті та зв’язку поколінь. Що глибша пам’ять народу, що більше за його плечима поколінь предків — то він сильніший. Хроновійна блокує доступ до енергії славного минулого і перекриває майбутнє. Під час неї викрадають старожитності, руйнують пам’ятники, оскверняють святині, фальсифікують історичні документи, очорнюють національних героїв. Хто порахує, у скільки мільйонів життів обійшовся Україні московський міф про ”спільну колиску” та ”добровільне возз’єднання”? Або привласнення Московією нашої історичної назви — Русь? Хронологічна зброя тримає людину в покорі шляхом переконання, що її предки завжди були рабами. Тож їй не лишається нічого іншого, як змиритися й залишатися рабом. Людина перестає навіть думати про опір.
Духовно-світоглядна війна — це застосування духовної зброї. Витончений пілотаж, найвищий рівень ефективності. Для ведення такої війни достатньо невеликої згуртованої групи вольових і розумних людей. Могутність духовної зброї полягає в насаджуванні народу збочених життєвих цінностей, руйнуванні мотивації до життя. Вона викривляє уявлення про добро й зло, правду й брехню, красу й потворність, життя й смерть. Головний удар спрямовується на руйнування уявлень про справжню природу людини. Згідно з народною традицією та Євангелієм, людина є втіленою духовно-божественною сутністю, подобою Творця. Вона розвивається шляхом палінгенезії-реінкарнації, тобто багаторазового земного втілення, вдосконалюючи себе та навколишній світ. Що залишить після себе людина, те й отримає в наступному втіленні. ”Світ після нас має стати кращим!” — гасло людей, які дотримуються такого світогляду. Натомість під час духовної війни фальсифікують священні тексти й нав’язують переконання, що людина — лише біоробот. Живе визначений час, вмирає й на цьому її земне існування закінчується. Як наслідок маємо популярне гасло ”Після нас хоч потоп!”, байдуже ставлення до дітей, культури й природи. Сучасні війни зазвичай є тотальними. Тобто такими, що водночас охоплюють усі сім рівнів бойових дій. При цьому головні зусилля дедалі більше переносяться у сферу духовно-інформаційну. Ви змушені дивитися по телевізору агресивність і несмак? Бачити навколо себе молодих людей, одягнутих, як бомжі, бо така євромода? Не дивуйтесь — це тотальна війна. У ній можна перемагати. Але все починається з перемоги у війні духовній. Треба очистити людську свідомість від бруду, страху та помилкових стереотипів, щоб у душах засяяло сонце. Це відкриє шлях до відновлення родової пам’яті та відвоювання інформаційного простору. Аж тоді народ починає жити власним розумом і швидко наводить лад на рідній землі. © Ігор Каганець для Газети по-українськи
http://observer.sd.org.ua/news.php?id=12468
|
